З досвіду роботи

Презентація

Стає загальновизнаним те, що одним із найсуттєвіших проявів мудрості сучасної людини є її екологічна компетентність.                                                                                                                                             М.Кисельов                                          (український філософ)

Вимоги суспільства до освіти зумовлюють потребу підготовки екологічно грамотного  випускника школи, відповідального за стан природного середовища. Сучасна парадигма освіти ставить в основу  освітньої діяльності розвиток життєво важливих компетенцій,  зокрема  і екологічної компетентності особистості та суспільства.

Ставлення людини до навколишнього середовища залежить здебільшого від міцності первинних екологічних знань, бережливих  відносин до природи,  сформованих у  шкільному віці. А залучення учнів до науково-дослідницької роботи є найвищою формою вияву творчого рівня навчальних досягнень. Саме тому я  працюю над науково-методичною  проблемою  «Формуванням екологічної компетентності  школярів шляхом використання дослідницьких технологій у процесі вивчення біології».

Мета: формування особистості та її екологічної компетентності шляхом розвитку пошуково-експериментальних умінь, дослідницької проектної діяльності учнів на уроках і в позаурочний час.
Напрями роботи для досягнення даної мети:
•Сприяння науковому розумінню природи і сучасних технологій, а також здатності застосовувати його в практичній діяльності.
•Формування умінь застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.
•Створення навчально-дослідних проектів.
•Формування екологічної компетентності учнів шляхом накопичення екологічних знань та досвіду в природоохоронній діяльності, розвиток умінь розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку. Однією із умов існування суспільства є його екологічно-орієнтований розвиток, при якому зростання добробуту людства не супроводжується руйнуванням навколишнього середовища, не порушує стійкість природних екосистем [7].

У нашій державі  прийнята "Концепція екологічної освіти", згідно з якою державна політика в галузі екологічної освіти повинна базуватися на принципах"розповсюдження системи екологічної освіти і виховання на всі верстви населення з урахуванням індивідуальних інтересів, неперервності процесу екологічного навчання в системі освіти" [2].

Саме тому проблема формування екологічно компетентної особистості як складової життєвої компетентності стала провідною у сучасній психолого-педагогічній науці .

Питаннями формування екологічної компетентності та дослідженню її складових присвячено багато праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, сутність екологічної освіти і виховання розроблено С. Д. Дерябо, М. Дробноходом, М. М. Кисельовим, В. А. Ясвіним та ін. Формуванню екологічної компетентності школярів та  їх екологічної грамотності  присвячено роботи В. В. Вербицького, М. О. Колесник, О. О. Колонькової, В. В. Маршицької, О. Л. Пруцакової, Г. П. Пустовіта, С. В. Совгіри, С. В. Шмалей та ін.

На сьогодні єдиного підходу до визначення поняття екологічної компетентності немає. Так, на думку Л.М. Титаренко, на відміну від екологічної культури, яка може мати суспільний і особистісний характер, екологічна компетентність стосується лише особистості [10].

В.Маршицька розглядає екологічну компетентність як здатність

особистості до ситуативної діяльності в побуті та природному оточенні, коли

набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні

приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для

довкілля [6].

О.Колонькова говорить про екологічну компетентність як систему знань, умінь та навичок у сфері екологічної діяльності, що відповідають внутрішній позиції та забезпечують кваліфіковане розв’язання екологічно небезпечних ситуацій, спостереження та контроль за дотриманням екологічних вимог у різних сферах життєдіяльності згідно з екологічним законодавством України [1].

Таким чином, під  поняттям «екологічна компетентність» можна розуміти:

-  інтегральний розвиток особистості, що об’єднує нормативний,

когнітивний, емоційно-мотиваційний і практичний компоненти та забезпечує

здатність виокремлювати, розуміти, оцінювати сучасні екологічні процеси,

спрямовані на забезпечення екологічної рівноваги та раціонального

природокористування (С.В. Шмалєй) [12];

- характеристику, що дає змогу сучасній особистості відповідально

вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб

принципам сталого розвитку (Н.А. Пустовіт) [9];

-  підготовленість і здатність людини до практичного вирішення екологічних завдань, наявності в неї ряду особистісних якостей у поєднанні з необхідним запасом знань і умінь ефективно діяти у проблемних ситуаціях, що виникають у різних сферах діяльності, та знаходити правильні шляхи їх вирішення (Л.Д.Руденко, О.Л. Пруцакова) [11].

Становлення основ екологічної компетентності й екологічної культури відбувається у шкільному віці, саме у цей період формується система переконань, що впливає на потреби і прагнення людини. Школярі  набувають умінь аргументувати свої судження, доводити істинність чи помилковість окремих положень, робити висновки та  узагальнення.  У підлітків виробляється свій власний стиль поведінки у взаємовідносинах з природою, розуміння  власної причетності до екологічних проблем,  врахування у різних сферах  власної діяльності  наслідків впливу на довкілля й таким чином  формування екологічно компетентної особистості.

Як правило, у психолого-педагогічній літературі екологічну компетентність пов’язують із набуттям учнями:

а) системи знань про навколишнє середовище (соціальне і природне у їх взаємозв’язку і взаємозалежності);

 б) практичного досвіду використання знань для вирішення екологічних проблем на локальному й регіональному рівнях;

 в) прогнозуванням відповідної поведінки й діяльності у професійній сфері й побуті;

 г) потребою спілкування з природою та бажанні брати особисту участь в її відновленні та збереженні [5].

Екологічна компетентність проявляється  в систематичному прийнятті рішень щодо врахування екологічних наслідків власної діяльності.  Основою екологічної компетентності є екологічні знання та  досвід практичної діяльності в  навколишньому середовищі. На заняттях із природничих предметів, значною мірою  на уроках біології та екології, відбувається становлення екологічно грамотної особистості під впливом екологічної інформації.

На розвиток екологічної компетентності учнів у процесі вивчення  біології впливають три взаємопов’язані складові: екологічні знання, екологічні переконання,  екологічна діяльність.

Перша складова — накопичення екологічних знань — передбачає:

дослідження учнями досвіду природоохоронної роботи (анкети, інтерв'ю, бесіди, випуск екологічних газет); оволодіння знаннями про екологічну обстановку в Україні (екскурсії, відеофільми); ознайомлення з інформацією про охорону рослин та тварин (екопрогулянки, екопоходи по околицях, зустрічі з екологами).

Друга складова — становлення екологічних переконань.

Через диспути, обговорення, дискусії, конференції, утвердження власної позиції у класі, за допомогою конкретних справ, пов'язаних з екологією, формується переконання в тому, що до природи треба ставитися відповідально, берегти все живе; розв’язувати екологічні проблеми можна тільки спільними зусиллями, на основі знань законів природи.

Третя складова — екологічна діяльність — включає:

- природоохоронну діяльність (догляд за кімнатними рослинами, клумбами біля школи, конкретна трудова діяльність під час екодесантів — розчищення парків, скверів мікрорайону); екологічна розвідка околиць, прокладання та оформлення екологічних стежок.

- пропагандистська діяльність: розповіді про природу рідного краю,

проведення бесід з молодшими школярами про те, що конкретно і як треба

охороняти в природі; складання пам'яток, екологічних анкет, газет,

інформаційних листівок; ведення екологічного щоденника;

- ігрові форми діяльності: конкурси, турніри, конкурси-аукціони (на знання якої-небудь теми, пов'язаної з природою); науково-фантастичні проекти з охорони навколишнього середовища; турнір знавців природи; конкурс розповідей про рослини, тварини; вікторини, ігри-екскурсії [8].

     У навчально-виховному процесі використовую інтерактивні, інформаційно-комунікаційні, проектні технології. З метою формування екологічної компетентності учнів практикую дослідницький підхід у навчанні та    створення навчально-дослідних проектів, спрямованих на розв’язання місцевих екологічних проблем. Невід’ємною складовою освітнього процесу є технології розвитку критичного мислення та  «створення ситуації успіху».

     В організації уроку поєдную використання словесних, наочних та практичних методів навчання. Слово учителя неодмінно доповнюю мультимедійними засобами, доречні тут  плакати, таблиці, схеми, навчальні фільми. Одним з ефективних методів вивчення навчального матеріалу є створення навчальних вчительських та учнівських презентацій. Уроки з їх використанням підвищують мотивацію до навчання, розвивають пізнавальний інтерес у школярів. Діяльнісний підхід у навчанні забезпечують досліди, вправи, лабораторні та практичні роботи, твори, реферати учнів, складання таблиць, опорних схем.

    Дослідницькі технології навчання реалізую через використання в процесі вивчення біології проектної технології, проводжу уроки у технології проблемного навчання (уроки з окремими проблемними питаннями, урок-проблемна лекція, уроки-диспути), дослідницьке навчання забезпечують демонстраційні досліди, лабораторні роботи і лабораторні дослідження, практичні роботи, активно залучаю школярів до виконання дослідницьких практикумів

     Під час проведення уроків  біології та екології використовую такі форми та прийоми: навчальна дискусія, міні-дослідження, дослідницький практикум, заочна екскурсія, «Створи шпаргалку», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Знайди помилку», «Світлофор» та інші. Для розвитку творчих здібностей учнів пропоную створювати міні-проекти, біологічні казки, кросворди, сенкани, твори-роздуми.

Використання дослідницьких  технологій під час вивчення біології  передбачає набуття учнями досвіду науково-дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, що  дає змогу вчителеві об’єднати розвиток інтелектуальних здібностей учнів з дослідницькими вміннями і таким чином  формувати активну творчу особистість.

Дослідницькі вміння школярів формуються під час створення рефератів, доповідей, повідомлень, складанні тез та анотацій. Дані форми роботи вчать учнів аналізувати теоретичний матеріал, робити висновки, застосовувати теоретичний матеріал  у реальному житті, вміння відстоювати свою думку. Щоб стимулювати учнів до дослідницької діяльності необхідно залучати їх до обговорення наукових статей, проводити дискусії по спірних питаннях у різних галузях науки, заохочувати до участі в наукових конференціях, турнірах, засіданнях наукових товариств.

Дослідницька діяльність учнів забезпечує:

- формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;

- розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей учнів у розв’язанні практичних завдань;

- прищеплення учням навичок самостійної науково-дослідницької діяльності;

- розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання в практичній роботі, залучення здібних учнів до розв’язання наукових проблем, що мають важливе значення для теорії і практики;

- необхідність оновлення і вдосконалення своїх знань;

- виховання резерву вчених, викладачів, дослідників[5].

Однією із сучасних дослідницьких технологій є проектна технологія навчання.  Навчальні проекти – це дієвий засіб максимального наближення особистості до реального життя та залучення її до розв’язання конкретних завдань у просторі міжособистісного та діалогового спілкування і співпраці. Працюючи над проектом у групі чи індивідуально, учень опиняється в середовищі, яке сприяє розвитку вмінь та навичок окреслення проблеми та визначення мети, збирання інформації, обговорення форми роботи й добір оптимальних шляхів її виконання та презентації[4].

Як показує досвід, використання проектної технології сприяє більш глибокому засвоєнню навчального матеріалу, формуванню екологічної свідомості та екологічному вихованню учнів, а створення самостійних екологічних проектів забезпечує засвоєння навчального матеріалу на особистому рівні завдяки осмисленню самостійно добутої інформації. Також під час проектної діяльності відбувається розвиток пізнавальної активності школярів, формування дослідницьких (планування проектної діяльності, збір, обробка, аналіз, узагальнення, проведення експериментів) і конструктивних умінь, навичок інтеграції екологічних знань, отриманих з різних джерел.

Із створених учнівських  екологічних проектів можна відмітити такі:

Ø    «Ліхеноіндикація стану  атмосферного повітря прилеглих територій Локачинського газового родовища» (2013 рік).

Практичне значення  проекту  полягало в тому, що отримані дані можуть бути використані  для подальшого  проведення  ліхеноіндикаційного моніторингу якості атмосферного повітря  Локачинського району у зв'язку з діяльністю місцевого  газового родовища.  Результати  ліхеноіндикаційних досліджень разом із санітарно-гігієнічною оцінкою якості атмосферного повітря можуть сприяти  правильному прийняттю екологічно важливих рішень.

Ø    «Сучасний стан дендрофлори парку Липинських» (2014 рік).

Характерною ознакою сучасності стало поглиблення інтересу громадськості до проблем озеленення населених пунктів. Це пояснюється нинішнім станом напруженої екологічної обстановки і розумінням важливої ролі рослин у житті людини. У селі Затурці Локачинського району знаходиться родинна садиба дворян Липинських, яка  нині  перетворена у музейний комплекс, що включає дім та парк.  Після кількох десятиліть запустіння парк Липинських знову починає оживати, хоча існують певні екологічні проблеми,  які вимагають термінового вирішення. Метою проекту був аналіз сучасного екологічного стану дендрофлори парку Липинських і роз­роблення  заходів  щодо підвищення життєвості і  декоративності  зелених насаджень парку. Практичне значення  проекту полягає в тому, що отримані дані можуть бути використані для розроблення плану реконструкції парку Липинських.  Ок­ре­мі по­ло­жен­ня і вис­нов­ки  проекту можна використовувати під час проведення екскурсій на території садиби.  Розроблені рекомендації передані керівництву  музею-садиби родини Липинських.

Ø «Поширення омели білої (Viscum album L) серед деревних насаджень села Затурці»(2015 рік).

  Серед рослин-напівпаразитів, що зростають на території України найбільшої шкоди  рослинам-господарям  завдає омела біла . Поширення цієї рослини  загрожує паркам, лісовим масивам, плодовим садам. Поширення цієї рослини можна розцінювати як екологічну катастрофу. Мета проекту: виявлення та облік  вражених омелою білою  деревних насаджень с.Затурці. Проведені обстеження показали негативну динаміку щодо виявлення омели білої  (Viscum album) на території с. Затурці. Школярами  розповсюджено практичні рекомендації по боротьбі із омелою білою  серед місцевого населення.

Змістовну роботу проводять учні щодо збереження місцевих природоохоронних територій: екологічний  моніторинг природоохоронних об’єктів, фотографування, вивчення матеріалу про зникаючі види, видання листівок, випуск шкільної газети по актуальних екологічних проблемах.

Отже, при  використанні  проектних технологій процес навчання стає більш наочним і динамічним. Окрім цього, у рамках проектної діяльності учні працюють над технічним виконанням робіт, використовуючи знання і навички, отримані не тільки на заняттях з екології та біології, але й інших предметів. Результатом використання  проектної технології  є  становлення особистості учня, його потенціальних здібностей,  формування особистісних та вольових якостей: самостійності, цілеспрямованості, наполегливості, організованості в роботі.

Від рівня сформованості екологічної компетентності сучасної молоді  в найближчому майбутньому буде залежати стан довкілля. Екологічну компетентність можна вважати набутою, якщо школярі усвідомлюють першочерговість законів природи по  відношенню до соціальних законів, власну   відповідальність за екологічні проблеми не лише свого регіону проживання, а й  всієї планети. А дослідницькі уміння випускника школи стають гарним підґрунтям для подальшої  наукової діяльності  як студента ВНЗ, дають можливість впевнено себе почувати у мінливих умовах сучасності, формують науковий екологічний світогляд.

Результативність  роботи

	2011-2012 н.р.	2012-2013 н.р.	2013-2014 н.р.	2014-2015 н.р.	2015-2016 н.р.	Всього
Районні олімпіади (біологія, екологія)	1	3	3	4	2	13
Обласні олімпіади (біологія, екологія)	-	-	1	1	1	3
Обласні конкурси	1	2	2	-	2	7
Всеукраїнські                    конкурси	1	1	1	-	-	3

Використана література:

 1. Колонькова О.О. Формування екологічної компетентності старшокласників засобами дистанційної освіти / Колонькова О.О. // Теоретико–методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. –Кам’янець–Подільський, 2007. – Вип. 10. Т.1. – С.379–387.

2. Концепція екологічної освіти України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – № 7.

3. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень. – К.: Кондор,2003.

4. Кучер Л.А. Розвиток життєвих компетентностей на уроках біології: На основі використання дослідницьких технологій – Тернопіль – Харків: Видавництво «Ранок», 2010. – 160с.

5. Лук’янова Л. Б. Екологічна компетентність майбутніх фахівців: навч.- метод. посібник / Лук’янова Л. Б., Гуренкова О. В. – Київ- Ніжин: ПП Лисенко, 2008. – 243 с.

6. Маршицька В.В. Сутнісні характеристики екологічної компетентності учнів початкової школи / Маршицька В.В. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. – Київ, 2005. – Кн.2. –Вип.8. – С. 20-24.

7. Програма дій "Порядок денний на ХХІ століття" (Самміт"Планета Земля"1992).– К.: Інтелсфера, 2000. – 359с.

8. Прокопенко О. Екологічне виховання у процесі вивчення біології /Прокопенко О., Демидова Т. // Рідна школа. – 2005. – № 3. – С. 72 -75.

9. Пустовіт Н.А. Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання підлітків / Пустовіт Н.А. // Наукові записки. Серія: педагогіка і психологія. – Вінниця: РВВ ДП "Державна картографічна фабрика", 2001. – Випуск 5. – С. 59-62.

10. Титаренко Л.М. Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04. – Київ, 2007. – 22 с.

11. Формування екологічної компетентності школярів : наук.-метод. посібник / Н. А. Пустовіт, О. Л. Пруцакова, Л. Д. Руденко, О. О. Колонькова. –К., 2008. – 64 с.

12. Шмалєй С. В. Система екологічної освіти в загальноосвітній школі в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу: дис. доктора пед. наук: 13.00.01 / Світлана Вікторівна Шмалєй. – К., 2005. – 479 с.